Побудовано у Львовi

Один день із життя Остапа Стахіва: секрети громадської діяльності

22.10.2017 10:37
Один день із життя Остапа Стахіва: секрети громадської діяльності

Кожна людина набуває впродовж життя різного досвіду. Те, як складеться наш шлях залежить від Бога, але поряд із цим, нашу працю, знання та досвід – здобуваємо самостійно. І від того, як ми працюватимемо над собою залежить виконання нашої місії на цій землі.
Сьогодні ми розповімо Вам про один день із життя громадського діяча Львівщини, українця, небайдужого громадянина своєї країни, який впевнено йде своїм шляхом, щоб зробити її вільною та самодостатньою державою. Отже, розпочинаємо нашу розмову з Головою Проводу Громадської організації «Ідея Нації» Остапом Стахівим.

Пане Остапе о котрій годині Ви прокидаєтесь? Чи маєте якийсь особливий ритуал пробудження? До прикладу, зарядка, йога.
Звичайно, я, як і кожний українець, намагаюся прокидатись вранці, щоб йти працювати. Зазвичай підіймаюсь о 6:30. Проте мрію прокидатись із променями сонця о 6:00. Близько 8 ранку, за мною заїжджає мій помічник, або я виходжу і йду на маршрутку. Тому часу не є так багато. З пробудженням я виконую спеціальну 40-хвилинну зарядку, щоб підвищити свою енергетику або пробігаю 40 хв. на шкільному стадіоні. Опісля випиваю великий стакан води, і йду в душ. Нічого особливого в цьому немає. Тому назвати це якимось ритуалом є складно. На мою думку, більшість молодих людей мають подібний ранок.
Пізніше, правда, велика «зарядка» в маршрутці з Винник до Львова. Маршрут 5-А або 29-й. Багато людей, всі поспішають на роботу. У Винниках, ще так легко сісти в маршрутку, а от коли доїжджаємо до Тракту-Глинянського – відчуваєш, що таке львівська маршрутка. Відтак, доїзд до центру 40 хвилин з Винник – це друга зарядка. Одна триває вранці 40 хвилин, інша – в маршрутці. Саме так розпочинається мій день.

Чому користуєтесь громадським транспортом?
В наш час, в Україні хтось має здатність до можливості заробляти великі гроші, а хтось менші. Особисто, я ще не заробив ні на квартиру, ні на машину. Тому живу в орендованій квартирі та їжджу громадським транспортом, як і в принципі більшість львів’ян. З Винник серед громадського транспорту є лише один вибір – це маршрутка. У центрі Львова, я переважно користуюсь трамваями або тролейбусами. Це для мене якось ближче.

Як плануєте робочий день? Як розподіляєте завдання між підлеглими?
Мабуть, розкажу, як відбуваються планування в громадській організації «Ідея Нації», оскільки я її керівник. Тому себе не розмежовую з «Ідеєю Нації», як і більшість наших членів. Тобто ми себе асоціюємо з нашою справою, місією, ідеєю, діяльністю.
Планую свій робочий день враховуючи цілі, які стоять зараз перед громадською організацією, які маємо проекти, що захищаємо та кому допомагаємо. В «Ідеї Нації» відбувається все приблизно так, як і в інших організаціях. Принаймні, на мою думку.
Стратегічне планування йде на рік і поділено на квартали. Щомісяця організація збирається першого числа, напрацьовує те, що має відбуватися найближчих 30 днів. Кожні 30-ть днів розбиваються на кожний тиждень. І, відповідно, щопонеділка, о 9 ранку близько години приділяється плануванню на весь тиждень. У нас немає суботи-неділі вихідних, якщо є якісь заходи та акції, або потрібно комусь допомогти.
Якщо до нас звернулась людина, і вона є права та потребує допомоги, то ми не відмовляємо нікому. В більшості випадків, тільки ми можемо вирішити це питання або в принципі ми єдині, хто відгукнувся. Тоді ми цю людину не можемо залишити наодинці, відтак, особисті якісь справи, зустрічі, відпочинок – субота-неділя відходять на задній план. Але основна частина роботи відбувається з понеділка до п’ятниці.


Офіс у нас дуже такий маленький, сидить у ньому четверо людей – я, мій помічник, журналіст і секретар «Ідеї Нації». Мій особистий помічник, це одночасно і юрист ГО «Ідея Нації» і виконуючий обов’язків ряду проектів, які ми реалізовуємо. Також в організації є велика кількість членів, які можуть виконувати роботу по мірі своєї зайнятості. Найважче – це влітку, оскільки, в цей час більшість львів’ян, зокрема, й членів ГО «Ідея Нації», виїжджають за місто і тоді ми розуміємо, що таке важко.
Кожен свій день я планую звечора, після 21 год, оскільки, приблизно у цей час я приїжджаю додому, і починаю планувати свій наступний день. Ми зідзвонюємось з членами ГО «Ідея Нації», і відповідно до вибраних справ на даний тиждень, на ранок у нас має бути готовий план заходів. Робочий день, як я казав, розпочинаю о 8 ранку. Своє життя я повністю присвятив допомозі людям, оскільки, кожній людині Бог дав таланти, як йдеться у Євангелії в притчі. І якщо свої таланти заховати у землю та не розвивати, то своє життя проживеш намарно. А я вважаю, що Бог дав мені талант допомагати людям, організовувати різні цікаві проекти, координувати процеси, захищати людей, особливо тих, хто найбільше цього потребує.
Як казав Ісус Христос, він в цей світ прийшов врятувати не праведників, а грішників. Тому, напевно, до ГО «Ідея Нації» звертаються люди різних категорій, які відчувають свою правоту. Якщо людина в тяжкому становищі – у Львові чи за межами нашого міста, в СІЗО чи в тюрмі, то ми їй допомагаємо. Окремо скажу про тих, кого недоля завела у важкі ситуації. Знову ж таки, як пише Євангеліє: «Я був у тюрмі, а ви Мене не навідали». І в цілому, я зрозумів, що люди, які попадають в тюрми, вони стають найближчі до Бога, оскільки, читають дуже багато духовної літератури, починають писати вірші. Тобто люди переосмислюють своє життя. І якщо Бог дає, щоб вони до нас зверталися, значить є потреба їм допомогти.

Який механізм реагування на ті, чи інші події активістами ГО «Ідея Нації»? Наведіть, будь ласка, приклад організації подібної акції.
Щоденно ми отримуємо близько 10-20-ти дзвінків різної інформації, що відбувається у Львові, в області та в Україні. Приблизно така кількість людей пише в соцмережах. Інколи буває менше. І від того, яка інформація до нас поступає, ми плануємо як діяти. Є речі, на які ми можемо вплинути, а на які – ні. І ми відверто про це говоримо. Наприклад, розкажу загальновідому ситуацію у Львові про парк «Знесіння».

До нашої громадської організації поступила інформація від мешканців про те, що забудовник встановив паркан. Спочатку, журналісти «Ідея Нації» робили різні сюжети, ходили на круглі столи, конференції, висвітлювали з цього приводу інформацію та позицію ГО «Ідея Нації». Проте, коли забудовник завіз 10 міксерів з бетоном, і почав заливати котлован, ми зрозуміли, що забудовник не розуміє слова, а лише силу. Тому «Ідея Нації» закликала всіх львів’ян вставати, і блокувати в’їзд і заїзд на Довбуша, 15. І зрозуміло, що ми показали приклад і стали на захист парку «Знесіння». Опісля першими до нас долучилися мешканці, які живуть неподалік. А зараз, це вже велика спільнота львів’ян, які захищають парк «Знесіння», відвідують суди. Тобто ми, як ГО «Ідея Нації», стаємо таким каталізатором, і рушійною силою. Якщо ми до чогось закликаємо, то маємо йти в перших рядах. Тоді люди йдуть за нами і ми спільно з ними можемо відстояти у Львові будь-що. Але тільки спільно зі всіма львів’янами, з громадою міста.
Наприклад, на пр. Чорновола, 45-Б ГО «Ідея Нації» здійснювала превентивні дії дуже оперативно, оскільки забудовник вчиняв незаконні дії навіть вночі, незважаючи на грубі порушення. По суті, фізично зупиняти забудовника довелось самостійно. Була ситуація, коли ми розуміли, що може бути конфлікт, тому залучили з усієї області членів ГО «Ідея Нації». Оскільки, ми розуміли, що питання поховань 10 тис. українських хлопців, патріотів на Чорновола, 45-Б, які прагнули відновити українську державу і загинули від рук НКВДистів у 1944-1954 рр., стосується кожного. Адже на це місце звозили не лише людей зі Львова чи області, а й з інших територій України. Також на ділянці на пр. Чорновола, 45-Б у 1941-1944 рр. було розстріляно та поховано 132 тис. євреїв, яких звозили до Львова практично з усієї Європи. І, на цьому місці, забудовник планував побудувати 16-поверхівку. Фізично протистояти цьому взялася лише одна громадська організація «Ідея Нації», а в судових інстанціях нас підтримали ряд львівських юристів та керівник релігійної громади «Турей Загав» Мейлах Шейхет.
Зараз на Чорновола, 45-Б, немає жодної забудови. Шевченківський районний суд задовольнив забезпечення позову про арешт ділянки, а Міністерство культури України винесло припис «Про зупинення незаконного будівництва на Чорновола, 45-Б». Це результат громадської організації «Ідея Нації», юристів та вищезгаданих громадських діячів. Звичайно, що кожен проект вимагає постійної підтримки медійної, фізичної та юридичної. Відтак, громадська організація «Ідея Нації» намагається це все здійснювати і у такий спосіб досягає потрібно результату для вирішення суспільних потреб.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про символіку ГО «Ідея Нації»? Чому використовується свастика?
Символіка, яку обрала громадська організація «Ідея Нації», це не просто символи, обрані для того, щоб нас розпізнавали чи щоби йти на вибори, і здобувати голоси. Також символ не обраний для того, щоб ми чимось хизувалися чи щось приховували. Оскільки, він обраний нами як те, що виходить з інстинкту української нації та народу. Те, що було на прапорах, в душах, серцях і в крові українців тисячоліттями.


Свастичний символ «Ідеї Нації» – це сонячний знак, який несе благодать, добро, перемогу, щастя. Це те, що в українців завжди асоціювалось з сонцем, і невипадково опришки Олекси Довбуша, обрали собі за герб знак богині Дани, який випалювали на грудях (цей символ сьогодні є гербом ГО «Ідея Нації»). І коли взимку вони не ходили по горах, а перебували в хатах горян, то цей знак був символом того, що ця людина є своя. Тобто знак, який сьогодні на прапорі має ГО «Ідея Нації», символізував те, що якщо приходив юнак до хати, то він є свій. Його потрібно добре нагодувати, надати захист, а якщо потрібно, то й дозволити перезимувати всю зиму. Також приховати його від ворога, і якщо потрібно, то той юнак, візьме топірець і буде захищати всіх українців.
Оскільки, опришки Олекси Довбуша боролись за національну і соціальну справедливість. То наша боротьба є тотожна, адже за це і бореться громадська організація «Ідея Нації». Кольори наші є жовто-чорні. Жовтий – це символ духу, а чорний – сили. Тобто ми поєднуємо в собі силу та дух. Ми розуміємо, що діємо як в духовній площині, так і фізичній.
Окрім гербу ГО «Ідея Нації» має жовто-чорний прапор, який витікає з того, щоб над українською землею засяяло сонце добра і благодаті. Колір наш верхній – жовтий, а нижній – чорний. Таким чином, прапор символізує сонце та українську землю.
Якщо потрібно боротись – то ми будемо. Бо той час, який сьогодні Україна проходить – це час дії, очищення, боротьби за українську землю. Тому ми хочемо, щоби після цієї боротьби, засяяло сонце над українським чорноземом. Для цього йде наша діяльність. Щоб українці жили в благодаті, добрі, щасті, здоров’ї, мирі та злагоді. Для цього ми створені і за це ми боремось.

Чим займаєтесь у після робочий час? (Хоббі, спортзал, можливо).
У вільний від роботи час я читаю. Ось, в мене зі собою є книга, постійно. Їх є дві: Біблія і книга для саморозвитку. Намагаюсь щоденно читати декілька сторінок кожної із них. «Декілька сторінок» – це для мене 40 на день, мінімум.
Якщо маю можливість, то читаю більше – від 60 до 80-ти сторінок. Тобто системно, я кожного дня читаю. Проте намагаюсь не перевантажувати себе інформацією. Оскільки, крім книг, я ще читаю статті, новини в Інтернеті, слухаю аудіо-книги, також спілкуюсь багато з людьми, журналістами.
Але той мінімум читаю щодня. Я не засну, навіть, якщо в день не маю прочитаних 40 сторінок. З іншого хоббі, щоб назвати, то в дитинстві і вже в юнацькому віці я грав у футбол. Зараз також відвідую заняття в спортзалі.

Як проходять тренування у спортзалі і яких результатів досягли?
Навантаження, які я маю в житті, потребують додаткового відновлення. І, щоб їх проходити без різних хвороб та «зрушень», я відвідую спортзал. Оскільки, зарядка, яку я виконую кожного ранку не дає тієї енергії, щоби бути активним впродовж дня.


З 8 ранку до 10 вечора, я спілкуюся з людьми. Це забирає значну кількість енергії. Проте я хочу допомагати та вислухати кожного українця, який до мене звертається. Для цього я відвідую спортзал. Звичайно, що маю ще над чим працювати. Тому займаюсь тим, що найбільше дає навантаження. Це жим, прес, присідання зі штангою, різноманітні розтяжки. Тобто нічого особливого, мабуть, що інші хлопці, які займаються в спортзалі, роблять те саме і навіть більше. Я виконую те, що мені потрібне та дає найбільшу енергію, щоб переносити ті фізичні навантаження, які є в принципі у моїй роботі.

Яке ставлення близьких до обрання такого напрямку, як громадський діяч? Чи не переживають за Вашу безпеку, враховуючи рішучу позицію у вирішенні проблем мешканців?
Те, чим я зараз займаюсь, моя родина поважає, проте постійно за мене переживають. Але, напевно в мені закладений такий характер, що в житті я приймаю рішення опираючись на свій внутрішній дух – це вважаю закладеним ще в дитинстві. З 14 років я почав заробляти на себе. Жив у інтернаті, підробляв, грав у футбол, і будучи ще у спортивній школі почав заробляти якісь невеличкі гроші. Шукав професійну команду, яка мене буде забезпечувати, щоб самостійно поступити в університет. 
І справді, в свої 20 років, коли я через травму ноги закінчив з футболом, то відкрив невеличкий бізнес в Івано-Франківську. Звісно, що йшов він мені по різному, оскільки в нас не та економічна ситуація, щоб зразу все вдавалося, але не зважаючи ні на що, я старався, щоб бінес розвивався і робітники отримували вчасно заробітну плату. Але коли я почав займатися політичною діяльністю, то вона мене так захопила, що я повністю відійшов від бізнесу. І моя родина не могла цього зрозуміти. Як так? Адже я заробляв вже свої власні кошти, давав людям зайнятість. І тут я від усього цього відмовляюсь і розпочинаю займатися політичною діяльністю.
Мене мої рідні, які вже пожили на віку попередили, що політика - "Це часто невдячна справа!». І я погоджуюсь, що громадська і політична діяльність – часто є невдячною, проте я дякую тим людям, які не є невдячні. Тому що все, що я роблю, це я роблю по суті для себе. І я дякую Богу, що дав мені таланти, сили та можливості допомагати людям. Усе, що я зараз маю сьогодні, той розвиток, до якого я прагну – це для того, щоб допомагати багатьом людям, щоб більш якісно вирішувати справи.
Насправді, мені дуже шкода мого батька, бо він часто переживає. На мене було здійснено 5 нападів, і він про це знає. Зокрема, минулого року, були напади в масках близько 12 осіб. Дотепер поліція їх шукає. І коли до батька доходить подібна інформація, мені за це боляче. Але той шлях, який я обрав, він є для людей та України. І мій батько, я надіюсь, це розуміє. Я вдячний, що він мене виховав патріотом України, українським націоналістом, християнином, людиною, в першу чергу, і тому той шлях, який я обрав є не випадковим. Він закладений моєю сім’єю, вчителями в школі. Вплинуло й те, що я побачив в інтернаті – босих дітей, які до мене прибігали в кімнату. Оскільки, я грав у футбол, то у мене було завжди щось перекусити. Відтак, інші діти приходили до мене поїсти, щоб не лягати спати голодними.
Там, в інтернаті, я бачив дітей голодними, босими і для мене це було таке переусвідомлення життя в цілому. Оскільки, я ріс такий спокійний, в місті Ходорові та не бачив дітей, які не мають що поїсти. Для мене це було дивно. Навпаки, моїх усіх друзів батьки заставляли поїсти, постійно кликали додому. І коли я побачив, що дитину не те що потрібно заставляти поїсти, а вона дрібки збирає кажучи: «Не прибирайте столу, ми дрібки з’їмо!», я переосмислив життя і зрозумів, що є люди, які навіть не мають того, що є в інших. Діти ходили по коридору босі, бо шкода стоптувати свої черевики, в яких треба проходити ще цілу зиму. А грошей на їхній ремонт нема. Тобто ще в школі, коли я це побачив на власні очі, то зрозумів наскільки життя багатогранне. І ти або живеш для людей, або проти них.
В нашій сьогоднішній державі політик живе проти людей. Кожен вправі обирати свій шлях. Я нікого не засуджую. Тому що є багато спокус, і я як керівник громадської організації, знаю що це таке. До прикладу, коли забудовник дає 10 квартир, щоб ти зрадив своїм принципам. Стикався і з тим, коли готові переслати великі кошти на рахунок для зміни позиції на ті чи інші речі. І я дякую Богу, сім’ї за виховання, за те, що в мене заклали та цього дотримуюсь. І незважаючи на будь-які перешкоди, я буду рухатись цією дорогою, яку обрав, адже вірю, що в кінці мене чекає перемога – для України, моїх членів організації та всіх українців, котрі проживають тут і за кордоном. Тому що за те, що ми терпимо, і йдемо по тернах до зірок, мабуть, на нас чекає велика нагорода. І Бог готує її для України і українців. Я в цьому переконаний і буду боротися за те, щоб українці її отримали.

Який секрет успіху Остапа Стахіва для наших читачів?
Історія успіху для кожного українця та людини зокрема є особистою. І те, чого Ви досягаєте, лише особисто можете це пережити. Тому я розповім за свій власний успіх. А мій успіх та в цілому громадської організації «Ідея Нації» є тотожний. Ми почали з підвалу на пл. Ринок, 28, де читали лекції на історичну тематику. Сьогодні – це організація, яка має 14 осередків в областях України та налічує більше 600 членів організації. Ми маємо свій власний Інтернет - канал та газету, створили силовий блок – «Громадське формування». Також «Ідея Нації» має в 5-ти областях офіси, своїх юристів, та велику кількість прихильників, крім членів організації і людей, які присягнули на вірність на Скелях Довбуша, ідеалам, за які бореться ГО «Ідея Нації». Ми виростаємо з того підвалу і як я всім кажу, ми почали «з дна каньйону». Але я вважаю, що успіх вгору є тільки через «дно каньйону». Тому успіх «Ідея Нації» він є не за горами. Те, як ми рухаємось, розвиваємось є природно. Наша ціль – максимально зробити так, щоби кожний українець відчув, що він прийшов на благодатну землю – жити та розвиватись. А ціль людини на цій землі – це самореалізація.
Ми хочемо побудувати державу справедливого ладу, завданням якої є допомогти кожному українцеві самореалізувати себе. Ось це і є ціль організації «Ідея Нації». Для того, щоби українець відчув, що він живе в найкращій державі, яка дбає за нього де б він не проживав, навіть, будучи за кордоном.

Українець має жити в добрі, благодаті, забезпеченим, багатим, сильним, здоровим і самореалізованим. Тобто наша ціль – це тотожна ціль кожного українця. Тому «Ідея Нації» захищає українців і буде їм усім допомагати. Ми не поділяємо їх на лівих, правих або центристів. Для нас, Українець – це той, який народжений на етнічній українській території, який з кров’ю перейняв українські гени та духовно об’єднаний з нами в прагненні збудувати Соборну Україну. І, на мою думку, прийшов час, коли українці мають об’єднуватись, на основі великих ідей та місій, і стати тією нацією, якою наділив нас Господь Бог, з нашими талантами.
Секрет успіху нашої організації у тому, що ми є відкриті. Те, що ми чесні перед собою, людьми та Богом. І все, що б ми не робили, покладаємо надію на Бога, свої внутрішні сили, резерви та на всіх українців. Намагаємось кожну справу, яку розпочинаємо доводити до кінця.
Я би хотів порадити молодим громадським активістам: бути відвертими із собою, такими, якими Ви є, і пройти життя з тим, що заклала у Вас сім’я та родина. Оскільки, громадський активіст проходить великі спокуси та може зійти зі шляху, який він обрав, навіть, не помітивши цього. Спочатку це буде його ейфорія, а потім провал. І це по суті повторюють всі наші політичні і громадські сили.
Тому основне – це працювати над собою і власним прикладом слугувати іншим йти шляхом правди. Тобто кожен українець, хто б він не був, токар, пекар, політик, бізнесмен, він має самоудосконалюватись і на всіх своїх шляхах пізнавати Бога.

Як бачимо, для цієї людини немає нічого неможливого. Мабуть, саме завдяки своїм ідейним та благородним принципам, часто жертвуючи своїм особистим часом на благо країни, Остап Стахів залишається вірним своїй державі та не бажає покидати її. Адже його мрією є те, щоб над українською землею засяяло сонце миру, добра та благодаті. Досвід цієї непересічної особистості може служити добрим прикладом для тих, хто шукає себе, має мрію і якщо працюватиме над собою, то обов’язково реалізує її. А нам залишається лише побажати Остапові наснаги для подальшого втілення добрих та важливих справ для суспільства

 

Рекомендовані статті

про нас, контакти, новини, публікації,